Ihor Oleshchuk Ігор Олещук

* 1931

  • Ну в мене четверо двоюрідних братів. Дві сестри прямо в криївках були, розумієте. Тобто, були в такому глибокому підпіллі, не в простому. Ну і ясно, шо вони приходили до моєї мами. Мама шо робила: ви знаєте, після криївки, як прийде, пахне землею людина, мама прала їм одежу і давала їсти. І я завжди чергував надворі. А вони рідко коли ... не всі заходили до хати або, мама передавала, і я там тримав автомата, а він їв, або перевдягався розумієте (усміхається).

  • Ну робота була надзвичайно важка. Ми працювали по 12 годин. Годували, давали зупу з турнепсу, а бараболю привозили в цьому, в самосвалах на 40 градусах морозу перемерзлу, сині плавали бараболи, турнепс. То є таке, шо якби …(думає) наша ріпа, розумієте, там росте раз за два місяці. Полярний день. Потому, давали чотириста шахтуру, чотириста п’ятдесять грам вівсяної каші, десять грам олії. Ну і часом давали кусочок хвоста риб’ячого. А ці … хліб - в залежності від виконаного плану в шахті, - від 450 до 600 грам хліба. І фактично, хліб давали один раз на день. Скажу вам схєму, шо нас в 6 годин приходять маячки будять палками, ведуть в їдальню. То ми посилаємо двох хлопців в хліборєзку. Один несе хліб, а другий з палкою чергує, шоб не відібрали от і той хліб на … дають (затинається) під час снідання. Ми з’їдаєм. Але він … нам два рази давали їсти ше після шахти вечером давали. Ну але хліб, якщо лишилась кусок, то за пазуху. Але якщо ви голодний, і він за пазухою той хліб, то ясно, шо ви його з’їсте, то вечеря була без хліба. І ми там 10 годин, 12 годин, замість норма 8. Ми робили по 10, по 12 годин, і тоді виходили з шахти. Милися в бані, і знов збиралися на прохідній, брали ше по куску вугілля, шоб пропалити в цьому і такі куски, знаєте, вугілля, бо ж не доставляли то всьо. І приходили вечір в столову, поїли, і лишалися ше шість годин на роботу, Фактично, за півтора року в шахті, я на проходці робив, я чотири рази був дистрофік другої чи третьої. Дистрофія знаєте, шо виснаження. Дистрофік, ну по-табірному, це доходяга …

  • Коли ісповнилось 15 років мене прийняли, ...розумієте, то офіційно…, то не було дуже обставлено, бо мене індивідуально прийняли в молодіжну ОУН. То був 46-ий рік. Присвоїли мені псведонім Грушка... (довга пауза, відповідь на сторонню людину: “Успіхів бажаю, будем тиснути на обласну раду хай приймає якісь Рішення”..., повертається до розмови з інтерв’юером) ... от і тоді мені приносили темники .... Темники , тобто приносили мені тематичні плани, і я працював. Ну ніби... назвали я.... я ше тоді, не розумівши, ким я працював, але я був тобто розвідник-інформатор по селу Чорний ліс і по Збаражському району, А чому? Тому-що, я вчився в Радянській школі 7,8,9,10 клас, я вчився в школі. І я шо більше всього (незрозуміло) такі звіти передавав... Ну, але дуже складно, шоб моя родина не знала. Ну…, то я ті звіти ставив там (вздихає) амбарчищпіклір, по-старому, знаєте. Ну ті ... що зберігали зерно, то будували такі будинки на високих підвалинах зерно з ...з дерева. Ну, і там камені були, і для того, щоб не зв’язуватись зі всіма, я їм... вот так такий мав між ними зв’язок. Ну і так сталося, шо один із звітів (наголос) номер три в 47-ому році (пауза), може мій хутір, забуваю, в лісі … ми з Збаразького району, Лубянки виші (незрозуміло). Там був районний провід ОУН, був провідник (наголос) Шум, два заступники, секретар-машиністка, і хтось на хуторі... Така була велика криївка. Починалася з льоху, йшла аж під садок, бо була секретар-машиністка там друкувалися праці, там велика криївка(голос спадає). Хтось видав ту криївку, і фактично вони всі четверо постріляли. Значить: районний Шум, два заступники (один по ідеології Ввв...Ворон так, один по господарській) і секретар-машиніст...машиністка пострілялись. І вони знайшли там номер три звіт писаний моєю рукою, підписані псевдонімом Грушка. Ну але я його писав в 15 років. Досвіду конспірації не було великого. І якраз в цьому звіті я написав про події в школі. А тоді вони нам дали, такий Заводяник - історик був з Східної України, і ми розбирали Полтавську битву, і ше шось за гетьмана Мазепу, і почався суперечка. І ми учні (наголос на І) , ми ж не боялися, діти молоді, тільки радянська влада прийшла пару років, вона ше не мала сили. І ми, суперечка шо вот: він ворог, чи він герой, розумієте …, була така суперечка (усміхається). І я про ту суперечку написав. Ну але цього було їм достатньо кагебістам, шо вони знайшли контрольну роботу, зробили експертизу почерків…, ну і вийшли на мене.

  • Прийомна. Стоїть кагебіст з ключами і з нагайками. Мама мені передала шалик , шкарпетки, передала мені покривало. Будем казати, яке там мала, передала мені. Сухарі, передала мені смалець в горшку. Я просив тютюн, ше шось, шо там могла ... я не пам'ятаю, сала трошки отаке… І він мене приймав дуже цікаво в прийомном (иии). Мене роздягнув до голу ...., розумієте? Бо все (наголос) прощупувалось до гола. Повернув обличчям до карцеру. Це покривало розложив на землі, і почав робити обшук. Викинув той смалець з шкварками був, … сало з шкварками було (пауза) та Викинув (затинається) сухарі, розумієте, сало, тютюн, всьо ... всьо. І потому накинув на мене, на голову, куфайку і почав гострити ніж. Справа в тому, шо той коридор вхідний, він зв‘язаний з двома коридорами по яких…, по яких водили на допити на всі чотири поверхи. І їм... заборонено було по інструкції, шоб два... в’язні один з другим не зустрічалися обличчям. Тому, коли проходили коридорами два зразу: «Повернісь в стєнку, до заду». А він мені ше й кинув куфайку, але почав гострити ніж. І це не тільки він так (незрозуміло 15.15), це він мене налякав на смерть. Думав, шо знаєте, хлопець перший раз в тюрмі, перший раз в таких руках, шо буде харакірі (сміється).

  • Full recordings
  • 1

    Ternopil, Ukraine, 25.11.2020

    (audio)
    duration: 01:12:46
    media recorded in project Memory of Ukraine
Full recordings are available only for logged users.

Memory of Nations AI Assistant
Explore thousands of personal stories

Discover a new way to explore the Memory of Nations Archive. Ask about the topics, events, places, or experiences that interest you. The AI Assistant searches transcripts from more than 30,000 hours of recorded interviews and finds relevant stories from across the archive. You don’t need to know a person’s name or where to look. Simply ask a question in your own words.

Ask a question
beta

“У селі вся молодь помагала підпіллю”: історія Ігоря Олещука, члена ОУН та учасника Воркутського повстання

І.Олещук біля запряжених північних оленів. Воркута. 1956 рік
І.Олещук біля запряжених північних оленів. Воркута. 1956 рік
photo: Personal archive of the witness

Ігор Олещук народився 21 травня 1931 року у селі Чорний Ліс біля Збаража Тернопільської області. В 1946 році Ігор Олещук став членом молодіжного крила ОУН. Він працював розвідником-інформатором, під псевдонімом Грушка. Через це був засуджений у 1948 році на 20 років примусово-виправних робіт. Покарання відбував у Воркуті на шахтах. Потім здобув фах медбрата. У 1953 році взяв участь у Воркутському повстанні В кінці 1955 року Ігоря Олещука звільняють, і він повертається в Україну. Зараз він живе у Тернополі, та працює старшим науковим співробітником Історико-меморіального музею політичних в’язнів.