The following text is not a historical study. It is a retelling of the witness’s life story based on the memories recorded in the interview. The story was processed by external collaborators of the Memory of Nations. In some cases, the short biography draws on documents made available by the Security Forces Archives, State District Archives, National Archives, or other institutions. These are used merely to complement the witness’s testimony. The referenced pages of such files are saved in the Documents section.

If you have objections or additions to the text, please contact the chief editor of the Memory of Nations. (michal.smid@ustrcr.cz)

Олена Крижановська Olena Kryzhanovska (* 1996)

• народилася 19 лютого 1996 року в Рівному

• у 2012 році, ще школяркою, почала волонтерити для акції «Великдень разом» від Українського Католицького університету

• у 2013 році вступила до Українського Католицького університету

• у листопаді 2013 року брала участь у протестах Євромайдану в Києві разом з іншими студентами УКУ

• 2015 року долучилася до організації табору для дітей та підлітків зі східних регіонів країни та тих, чиї батьки загинули під час бойових дій у зоні АТО

• долучилася до студентської ініціативи «Великого бажайте», у межах якої у 2014-2015 роках молодь створила документальні фільми «Ми» про події Революції Гідності та «Як будувати рідну хату» про важливість громадянського суспільства; брала участь у промоції фільмів за кордоном та в прифронтових містах Донецької та Луганської області

• з 2017 року працювала у Львівській бізнес-школі УКУ

• у грудні 2018 року співзаснувала благодійну ініціативу зі збору волосся і пошиття перук для онкохворих Hair for Share

• на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну перебувала у Швеції, де в Лундському університеті навчалася на магістерській програмі з менеджменту

• з липня 2022 року проживала в Польщі

• у вересні 2023 року вирішила повернутися до України

• у 2025 році працює проєктною менеджеркою в IT-компанії, консультує соціальні ініціативи

You can find the English version below:

Český překlad celého příběhu se nachází pod ukrajinským a anglickým textem:

Олена Крижановська — проєктна менеджерка, громадська активістка, співініціаторка благодійної акції Hair for Share. У 2021 році вступила до Лундського університету, щоб здобути міжнародний досвід і залучатися до менеджменту реформ в Україні. Хоч не планувала залишатися за кордоном надовго, повномасштабне вторгнення Росії в Україну завадило поверненню. Після завершення навчання Олена працювала в Польщі і півтора роки жила на дві країни. Зрештою вона вирішила повернутися додому під час повномасштабної війни, щоб знайти себе знову.

Польське та лемківське коріння

Олена Вікторівна Крижановська народилася в Рівному 19 лютого 1996 року.

По батькові вона має польське коріння. Ця родинна гілка проживала на межі сучасних Волинської та Рівненської областей, де до Другої світової війни мешкала значна польська громада. Дідусь вважав себе етнічним поляком, підтримував зв’язок із братами та сестрами, які виїхали до Польщі. Оскільки деякі родичі спілкувалися польською, Олена з дитинства її розуміла, хоча спеціально польської її ніхто не вчив.

Бабуся по материній лінії мала лемківське прізвище Поповчак. У повоєнний період їхня родина потрапила під депортацію з населеної українцями Лемківщини (Польща) до східних регіонів УРСР. Прабабусі з дітьми вдалося зістрибнути з возу під час переїзду — так вони опинилися на Рівненщині.

Дитинство у Львові та мрія про професійний теніс

Хоч Олена походить з Рівненщини, виросла вона у Львові, де зі студентства жили її батьки. Ідентифікує себе львівʼянкою. 

Батько Олени — спортсмен, учився в Інституті фізкультури, був тренером з легкої атлетики. Мати теж займалася цим видом спорту — так вони й познайомилися. Спорт завжди був важливим у житті сімʼї. Олена грала в теніс і, розмірковуючи про майбутнє, бачила себе в професійному спорті. Але спостерігаючи за старшим братом, який навчався в Університеті фізичної культури, зрозуміла, що це не те, чого вона прагне.

Український католицький університет і соціальна робота

Першою до Українського католицького університету вступила старша сестра. Вона познайомила з закладом і сестру-школярку. У 2012 році студенти братства УКУ традиційно зустрічали у Львові колег з інших регіонів країни, щоб провести акцію «Великдень разом». Львівʼяни знайомили гостей з традиціями Галичини, а самі завдяки новим знайомствам пізнавали інші регіони, залишаючись вдома. «Мені сестра запропонувала просто долучитися до цієї акції, їм треба були волонтери сортувати кошики», — розповідає Олена. Дівчину вразило середовище університету, саме тоді вона захотіла стати частиною їхньої спільноти. У захваті прийшла додому й сказала: «Мамо, я вступаю в УКУ». 

«З того часу почалася моя громадянська активність», — пригадує Олена Крижановська. Тоді вона ще не уявляла, що невдовзі й сама приєднається до організації «Великодня разом». У 2013 році вона вступила на факультет соціальної педагогіки. Пояснює, що обирала не спеціальність, а радше університет: «Це був свідомий вибір».

На початок навчання випали події Революції Гідності, яка стала відповіддю суспільства на відмову уряду від євроінтеграції. «Перший семестр в університеті пройшов повз мене» — згадує Олена Крижановська. У листопаді 2013 року студенти УКУ поїхали до Києва підтримати Євромайдан. Університет організував автобуси, але дозвіл на поїздку отримували лише повнолітні студенти. Дівчині ще не виповнилося 18 років, тож вони з одногрупниками самостійно «зорганізувалися й взяли квитки на потяг». У Києві пробули тиждень. Викладачі передбачали можливість силового розгону мітингувальників і вирішили повертатися. Олена розповідає: «В ніч, коли побили студентів на Майдані [30 листопада 2013], ми були в дорозі до Львова». Студенти продовжили протести вже на львівському Євромайдані. 

Соціальна робота, якої навчалася Олена, виходила для неї далеко за межі навчальної програми. Вона приєдналася до Студентського Братства УКУ, найбільшої студентської організації університету, яка організовує соціальні й освітні проєкти. Також стала членкинею студентської волонтерської організації «Відлуння», яка працювала з дітьми-сиротами. Разом з іншими студентами опікувалася сиротинцями в Лаврові та Добромилі, організовували табори та святкування Дня святого Миколая для малечі.

2015 року долучилася до організації табору для дітей та підлітків зі східних регіонів країни та тих, чиї батьки загинули під час бойових дій в зоні АТО. Табір, організований за ініціативи львівських підприємців та німецьких партнерів, відбувався в Німеччині, дозвілля влаштували в «Європа-Парку». Багато дітей-учасників уперше побували за межами свого міста. У громадській активності Олена побачила можливість відкривати людям щось нове та змінювати їхній спосіб мислення. 

Пізніше приєдналася до студентської ініціативи «Великого бажайте», у межах якої у 2014-2015 роках молодь створила документальні фільми «Ми» про події Революції Гідності (на основі хронік) та «Як будувати рідну хату» про важливість громадянського суспільства. Олена також брала участь у промоції фільмів. Під час показів фільмів уперше відвідала Маріуполь, Краматорськ та Словʼянськ, що на Донеччині.

Львівська бізнес-школа та соціальна ініціатива Hair for share

Після завершення навчання в УКУ зацікавилася менеджерською діяльністю в соціальній сфері. З 2017 року працювала у Львівській бізнес-школі (LvBS). Перший свій проєкт, спрямований на навчання переселенців підприємницької справи реалізовувала в співпраці з одеським осередком благодійної організації «Карітас».

У березні 2018 року Олена була серед організаторів форуму для підприємців у Краматорську. Подія засвідчила, наскільки важливим є долання стереотипів про регіони за допомогою таких ініціатив для підприємницької спільноти. «Оцей поділ, про який завжди говорили, те, що у нас є велика різниця між Сходом і Заходом, його насправді немає», — акцентує Олена. Цей та інші проєкти, орієнтовані на підприємців з прифронтових регіонів, підкреслювали: «Ми є для вас тут, для того, щоб допомогти вам розвивати робочі місця, піднімати економіку регіону».

Однією з улюблених за час співпраці з LvBS стала програма «Експортуй: команда міжнародної торгівлі України працює для бізнесу», яка відбулася в 2019 році. Метою програми було подолання перепон у сфері міжнародної торгівлі для українських виробників — «зводили на цій програмі держслужбовців і бізнес». Під час роботи над проєктом побувала на Півдні України: у Миколаєві та Херсоні. Відвідала декілька разів Каховський завод електрозварювального устаткування, який експортував свою продукцію у 80 країн світу. З 2022 року це підприємство тимчасово не працює, оскільки перебуває на окупованій росіянами території.

Поза діяльністю у сфері бізнесу, у 2018 році Олена з подругами запустила соціальну ініціативу Hair for Share, щоб збирати волосся та шити перуки для онкохворих дівчат та жінок, які проходять хіміотерапію. Проєкт існує й досі, хоча й частково змінив свій формат: тепер частину зібраного матеріалу продають, а зібрані кошти передаються на потреби захисників і захисниць України.

Повномасштабне вторгнення та магістратура у Швеції

У серпні 2021 року Олена розпочала магістерську програму з менеджменту в Лундському університеті у Швеції. Це було виважене рішення для того, аби здобути міжнародний досвід і далі розвивати громадський сектор в Україні. Разом з нею на програмі навчалися люди з різних сфер та країн: у когорті з 59 людей були студенти з 23 країн. Після навчання Олена не планувала жити у Швеції, тому обрала однорічну програму.

Початок повномасштабної війни випав на важливий етап навчальної програми, коли студенти інтенсивно розбирали реальний кейс менеджменту в компанії протягом цілого тижня. Це відбувалося 21-25 лютого, і тоді «дуже важливо було бути на місці в університеті», — розповідає Олена.

24 лютого пані Олена прокинулася від дзвінків та повідомлень сестри, яка перебувала в Івано-Франківську. «Франківськ бомблять», — такі слова почула телефоном. 

Спочатку Олені видавалося, що йдеться про залякування з боку Росії, вона не очікувала продовження повномасштабного наступу. Чоловік та батьки на той час були у Львові. Довелося вмовляти їх, особливо маму, тимчасово виїхати в безпечніше місце — у гори.

 «Ці кілька тижнів були в такій напрузі, було взагалі не зрозуміло, що відбувається», — згадує вона. Разом з Оленою того року в Лундському університеті навчалися ще семеро українців. Разом вони проводили проукраїнські акції, збирали гроші та закуповували турнікети й тепловізори для Сил оборони України. З місцевою шведською спільнотою траплялися непорозуміння. Деякі шведи, не заглиблені в контекст російсько-української війни, намагалися урівняти страждання українців та росіян.

Уперше під час повномасштабного вторгнення пані Олена поїхала до України щойно завершила навчання, у червні 2022 року. У Львові лунали повітряні тривоги, але місто продовжувало жити — це викликало подив. Зрештою вона відчула, що вдома було «насправді спокійніше, ніж на відстані».

Життя та робота в Польщі

По завершенню навчання у Швеції, порадившись з чоловіком, Олена вирішила не повертатися до України, а шукати роботу в Польщі. Пояснює: «Це схожий контекст, схожа культура, і це близько до дому». Отримавши пропозицію праці в банківській структурі, одразу поринула в роботу. Паралельно залучалася до додаткових соціальних активностей, які влаштовувала організація. Наприклад, до майстеркласів для дітей, що вимушено виїхали з України до Польщі під час повномасштабного вторгнення. Також повернулася до великого тенісу після тривалої перерви. Усе це допомагало впоратися з труднощами життя в еміграції.

Олена проживала у Вроцлаві. Загалом пробула в Польщі півтора роки. Спочатку не могла відвідувати Україну через процес оформлення документів: «Мені сказали, що я якийсь час не виїзна. Я не їздила в Україну чотири місяці, і це був дуже важкий період». У 2023 році знову змогла їздити додому. Поїздки були короткими: компанія не дозволяла працювати з України з міркувань безпеки. «Мені здається, що я проїхала в межах 20 тисяч кілометрів за весь цей період», — каже Олена, згадуючи мандрівки між Вроцлавом та Львовом. На своєму шляху зустрічала жінок з дітьми та українських військових, які їхали на навчання закордон. Улюбленим моментом у дорозі була черга на потяг в Перемишлі, який їхав до України. Олена розповідає: «Я завжди любила приходити в цю чергу на потяг в Перемишлі, тому що ти вже ніби починаєш мати це відчуття дому».

Повернення додому: «Таке враження, що я нікуди і не їхала» 

Поїздки додому ставалися дедалі частіше. Розлука з рідними втомлювала та гнітила. 

Олена «розуміла, що нереально жити на два міста». У вересні 2023 року вирішила звільнитися та повернутися до України. Польські колеги зі здивуванням сприйняли новину про повернення в країну, де йде війна: «Нащо? Що ти будеш там робити?». Вони в цілому упереджено ставилися до поїздок Олени в Україну. 

Батько Олени переконував її залишитися в Польщі, він турбувався за життя доньки. Спершу в неї теж був страх щодо пошуку роботи по поверненню. Та ще коли була в Польщі, отримала пропозицію з бізнес-проєкта в Україні. 

Незважаючи на хвилювання, повернення до Львова пройшло добре. Стосунки з чоловіком та рідними залишилися такими ж хорошими, як і до виїзду з України. «Таке враження, що я нікуди і не їхала», — розповідає Олена.

Поза бізнес-проєктом, вона влаштувалася консультанткою в громадську організацію Enpact, спрямованій на міжнародну співпрацю підприємців. Долучилася до соціального проєкту Just Transition through Entrepreneurship, який мав на меті підтримати бізнес у вугільних регіонах західної України.

У 2025 році Олена при надії, вони з чоловіком очікують народження первістка. «В житті за кордоном ніби завжди чогось бракувало, а тут воно склалося у цілісну картинку із можливістю зростати професійно, що для мене дуже важливо, але теж займатися якимись проєктами для душі». В Україні Олена поєднує роботу та соціальну місію, утілення якої для неї є важливою потребою. Допомагає виконувати запити військових та консультує соціально значущі ініціативи. Попри те, що війна триває та щоденно впливає на людські життя, вона впевнена, що зробила правильний вибір. 

***

Olena Kryzhanovska is a project manager, social activist, and co-initiator of the Hair for Share charity campaign. In 2021, she enrolled at Lund University to gain international experience and get involved in reform management in Ukraine. Although she did not plan to stay abroad for long, Russia’s full-scale invasion of Ukraine prevented her from returning. After completing her studies, Olena worked in Poland and lived between the two countries for a year and a half. Eventually, she decided to return home during the full-scale war to find herself again.

Polish and Lemko roots

Olena Kryzhanovska was born in Rivne on February 19, 1996.

Her father’s side of the family has Polish roots. This branch of the family resided on the border of the modern Volyn and Rivne regions, where a significant Polish community had lived prior to World War II. Her grandfather considered himself to be ethnic Polish and kept in touch with his brothers and sisters who had moved to Poland. Since some of her relatives spoke Polish, Olena understood it from childhood, although no one specifically taught her Polish.

Her maternal grandmother had the Lemko surname Popovchak. In the post-war period, their family was deported from the Ukrainian-populated Lemko region (Poland) to the eastern regions of the Ukrainian SSR. Her great-grandmother and her children managed to jump off the cart during the move, which is how they ended up in the Rivne region.

Childhood in Lviv and dreams of professional tennis

Although Olena comes from the Rivne region, she grew up in Lviv, where her parents have lived since their student days. She identifies herself as a native of Lviv.

Olena’s father was an athlete who studied at the Institute of Physical Education and was a track and field coach. Her mother was also involved in this sport — that is how they met. Sport has always been important in the family’s life. Olena played tennis and, thinking about the future, saw herself in professional sports. But watching her older brother, who studied at the University of Physical Education, she realized that this was not what she wanted.

Ukrainian Catholic University and social work

Her older sister was the first to enroll at the Ukrainian Catholic University. She introduced her schoolgirl sister to the institution. In 2012, students from the UCU fraternity traditionally welcomed their counterparts from other regions of the country to Lviv to hold the Easter Together event. The Lviv residents introduced their guests to the traditions of Galicia, and thanks to their new acquaintances, they learned about other regions while staying at home. “My sister suggested that I join this event, as they needed volunteers to sort the baskets,” Olena says. The young woman was impressed by the university environment, and it was then that she wanted to become part of their community. She came home excited and said, “Mom, I’m enrolling at UCU.”

“That’s when my civic activism began,” recalls Olena Kryzhanovska. At that time, she had no idea that she would soon join the Easter Together organization. In 2013, she enrolled in the Department of Social Pedagogy. She explains that she chose the university rather than the major: “It was a deliberate choice.”

The beginning of her studies coincided with the events of the Revolution of Dignity, which was society’s response to the government’s refusal to pursue European integration. “The first semester at university passed me by,” recalls Olena Kryzhanovska. In November 2013, UCU students went to Kyiv to support the Euromaidan. The university organized buses, but only adult students were allowed to travel. Olena was not yet 18, so she and her classmates “organized themselves and bought train tickets.” They stayed in Kyiv for a week. The teachers anticipated the possibility of a violent dispersal of the protesters and decided to return. Olena says, “On the night when students were beaten on the Maidan [November 30, 2013], we were on our way to Lviv.” The students continued their protests at the Lviv Euromaidan.

The social work Olena studied went far beyond the scope of her curriculum. She joined the UCU Student Brotherhood, the largest student organization at the university, which organizes social and educational projects. She also became a member of the student volunteer organization Vidlunnia, which worked with orphaned children. Together with other students, she took care of orphanages in Lavriv and Dobromyl, organized camps and St. Nicholas Day celebrations for children.

In 2015, she joined the organization of a camp for children and teenagers from the eastern regions of the country and those whose parents died during the hostilities in the ATO zone. The camp, organized on the initiative of Lviv entrepreneurs and German partners, took place in Germany, with leisure activities arranged at Europa-Park. Many of the participating children were visiting outside their city for the first time. In her community activism, Olena saw an opportunity to open people’s eyes to something new and change their way of thinking.

She later joined the student initiative Wish Big, in which young people created the documentaries “My” [Us] about the events of the Revolution of Dignity (based on chronicles) and “Yak Pobuduvaty Ridnu Khatu” [How to Build Your Own Home] about the importance of civil society in 2014-2015. Olena also participated in promoting the films. During the film screenings, she visited Mariupol, Kramatorsk, and Sloviansk in the Donetsk region for the first time.

Lviv Business School and the Hair for Share social initiative

After completing her studies at UCU, she became interested in management activities in the social sphere. Since 2017, she has worked at the Lviv Business School (LvBS). The first project she implemented aimed to teach entrepreneurship to internally displaced persons in cooperation with the Odesa branch of the Caritas charity organization.

In March 2018, Olena was among the organizers of a forum for entrepreneurs in Kramatorsk. The event highlighted the importance of overcoming stereotypes about regions through initiatives that support the entrepreneurial community. “This division that has always been talked about, that there is a big difference between the East and the West, does not actually exist,” Olena emphasizes. This and other projects aimed at entrepreneurs from frontline regions emphasized: “We are here for you to help you develop jobs and boost the region’s economy.”

One of her favorites during her collaboration with LvBS was the Export: Ukraine’s International Trade Team Works for Business program, which took place in 2019. The goal of the program was to overcome barriers in international trade for Ukrainian manufacturers — “we brought together civil servants and businesspeople in this program.” While working on the project, Olena visited southern Ukraine: Mykolaiv and Kherson. She visited the Kakhovka Plant of Electric Welding Equipment several times, which used to export its products to 80 countries worldwide. Since 2022, this enterprise has been temporarily closed due to its location in Russian-occupied territory.

Outside of her business activities, in 2018, Olena and her friends launched the social initiative Hair for Share to collect hair and sew wigs for girls and women undergoing chemotherapy for cancer. The project still exists, although it has undergone partial changes in its format: now some of the collected material is sold, with the proceeds being donated to the defenders of Ukraine.

Full-scale invasion and a master’s degree in Sweden

In August 2021, Olena began a master’s program in management at Lund University in Sweden. It was a deliberate decision to gain international experience and further develop the civil society sector in Ukraine. People from different fields and countries studied with her on the program: the 59-member cohort included students from 23 countries. Olena did not plan to live in Sweden after her studies, so she chose a one-year program.

The start of the full-scale war coincided with an important stage of the study program, during which students intensively analyzed a real-life management case study from a company for an entire week. This took place on February 21-25, and at that time, “it was very important to be at the university,” Olena says.

On February 24, Olena woke up to calls and messages from her sister, who was in Ivano-Frankivsk. “Frankivsk is being bombed,” she heard on the phone.

At first, Olena thought it was intimidation on the part of Russia; she did not expect a full-scale offensive to continue. Her husband and parents were in Lviv at the time. She had to persuade them, especially her mother, to temporarily move to a safer place — the mountains.

“Those few weeks were so tense, it was completely unclear what was happening,” she recalls. Seven other Ukrainians were studying at Lund University with Olena that year. Together, they organized pro-Ukrainian events, raised funds, and purchased turnstiles and thermal imaging devices for the Ukrainian Armed Forces. There were misunderstandings with the local Swedish community. Some Swedes, unfamiliar with the context of the Russian-Ukrainian war, tried to equate the suffering of Ukrainians and Russians.

Olena first traveled to Ukraine after completing her studies in June 2022, during the full-scale invasion. Air raid sirens sounded in Lviv, but the city continued to function, which surprised her. Ultimately, she felt that it was “actually calmer at home than at a distance.”

Life and work in Poland

After completing her studies in Sweden, Olena consulted with her husband and decided not to return to Ukraine, but instead to seek work in Poland. She explains, “It’s a similar context, a similar culture, and it’s close to home.” After receiving a job offer at a bank, she immediately plunged into work. At the same time, she got involved in additional social activities organized by the company. For example, she participated in workshops for children who were forced to leave Ukraine for Poland during the full-scale invasion. She also returned to tennis after a long break. All of this helped her cope with the difficulties of life abroad.

Olena lived in Wrocław. In total, she spent a year and a half in Poland. At first, she was unable to visit Ukraine due to the paperwork process: “I was told that I couldn’t leave for some time. I didn’t go to Ukraine for four months, and it was a very difficult period.” In 2023, she was able to travel home again. The trips were short; the company did not allow her to work from Ukraine due to security reasons. “I think I traveled about 20,000 kilometers during that whole period,” says Olena, recalling her trips between Wrocław and Lviv. On her way, she met women with children and Ukrainian soldiers who were going abroad for training. Her favorite moment on the road was waiting in line for the train in Przemyśl, which was going to Ukraine. Olena says, “I always loved coming to this train line in Przemyśl because you start to feel at home.”

Returning home: “It feels like I never left”

Her trips home became increasingly frequent. Being separated from her family was exhausting and depressing.

Olena “realized that it was impossible to live between two cities.” In September 2023, she decided to quit her job and return to Ukraine. Her Polish colleagues were surprised to hear that she was returning to a country at war: “Why? What are you going to do there?” They were generally prejudiced against Olena’s trips to Ukraine.

Olena’s father tried to convince her to stay in Poland, as he was worried about his daughter’s safety. Initially, she was also concerned about being unable to find a job upon her return. But while she was still in Poland, she received an offer for a business project in Ukraine.

Despite her anxiety, her return to Lviv went well. Her relationship with her husband and family remained as good as it was before she left Ukraine. “It feels like I never left,” says Olena.

In addition to the business project, she found a job as a consultant at Enpact, a non-governmental organization focused on international cooperation among entrepreneurs. She joined the social project Just Transition through Entrepreneurship, which aimed to support businesses in the coal-mining regions of western Ukraine.

Olena is expecting her first child with her husband in 2025. “Living abroad, it felt like something was always missing, but here everything has come together into a complete picture with the opportunity to grow professionally, which is very important to me, but also to engage in projects that I care about.” In Ukraine, Olena combines work and a social mission, the fulfillment of which is an important need for her. She helps fulfill requests from the military and advises socially significant initiatives. Despite the fact that the war continues and affects people’s lives every day, she is confident that she made the right choice.

***

Český překlad:

Olena Kryžanovska je projektová manažerka, občanská aktivistka a spoluiniciátorka charitativní akce Hair for Share. V roce 2021 začala studovat na Lundské univerzitě ve Švédsku, aby získala mezinárodní zkušenosti a mohla se zapojit do řízení reforem na Ukrajině. Neplánovala zůstávat delší dobu v zahraničí, totální invaze Ruska na Ukrajinu jí ale zabránila v návratu. Po dokončení studia tak pracovala v Polsku, a půl druhého roku žila ve dvou zemích. Nakonec se rozhodla vrátit domů navzdory totální válce, aby znovu našla sama sebe.

Polské a lemkovské kořeny

Olena Viktorivna Kryžanovska se narodila 19. února 1996 v Rovně (Rivne) na západní Ukrajině.

Po otci má polské kořeny. Tato větev rodiny žila na hranici dnešních Volyňské a Rivnenské oblasti, kde před druhou světovou válkou žila početná polská komunita. Dědeček se považoval za etnického Poláka, a udržoval kontakty se svými bratry a sestrami, kteří přesídlili do Polska. Díky tomu, že někteří příbuzní mluvili polsky, paní Olena od dětství polštině dobře rozuměla, ačkoli se ji nikdy speciálně neučila.

Babička z matčiny strany měla lemkovské příjmení Popovčak. V poválečném období byla jejich rodina deportována z Ukrajinci osídlené Lemkoviny v Polsku do východních oblastí Ukrajinské SSR. Prababičce s dětmi se podařilo během cesty seskočit z vozu, a tak se ocitli v Rivnenské oblasti.

Dětství ve Lvově a sen o profesionálním tenise

Přestože Olena Kryžanovska pochází z Rivnenské oblasti, vyrůstala ve Lvově, kde od dob studií žili její rodiče. Považuje se za Lvovčanku. 

Otec paní Oleny je sportovec, studoval na Institutu tělesné výchovy a byl trenérem lehké atletiky. Matka se tomuto sportu také věnovala, a tak se poznali. Sport byl v životě rodiny vždy důležitý. Olena hrála tenis, a původně přemýšlela o kariéře v profesionálním sportu. Když ale sledovala svého staršího bratra, který studoval na Univerzitě tělesné výchovy, pochopila, že to není to, po čem touží.

Ukrajinská katolická univerzita a sociální práce

Jako první na Ukrajinskou katolickou univerzitu (UKU) nastoupila starší sestra. Ta s touto institucí seznámila i svou mladší sestru, která v té době ještě chodila do školy. V roce 2012 členové Studentského bratrstva UKU tradičně pořádali akci Společné Velikonoce, na níž ve Lvově hostili kolegy z jiných regionů země. Obyvatelé Lvova seznamovali hosty s haličskými tradicemi, a sami díky novým známostem poznávali jiné regiony, aniž by museli opustit domov. „Sestra mi prostě navrhla, abych se do té akce zapojila, potřebovali dobrovolníky na třídění košíků,“ vypráví paní Olena. Na dívku zapůsobilo prostředí univerzity, a právě tehdy zatoužila stát se součástí této komunity. Nadšená přišla domů a řekla: „Mami, hlásím se na UKU.“ 

„Od té doby začala moje občanská aktivita,“ vzpomíná Olena Kryžanovska. Tehdy ještě netušila, že se brzy sama připojí k organizaci akce Společné Velikonoce. V roce 2013 nastoupila na fakultu sociální pedagogiky. Vysvětluje, že si nevybírala obor, ale spíš univerzitu: „Byla to promyšlená volba.“

Na začátek jejího studia připadly události Revoluce důstojnosti, která byla reakcí společnosti na odmítnutí vlády přijmout evropskou integraci. „První semestr na univerzitě prošel mimo mě,“ vzpomíná paní Olena. V listopadu 2013 studenti UKU odjeli do Kyjeva podpořit Euromajdan. Univerzita zařídila autobusy, ale povolení k cestě dostali pouze plnoletí studenti. Oleně tehdy ještě nebylo osmnáct let, takže se spolu se spolužáky sami „domluvili a koupili si lístky na vlak“. V Kyjevě strávili týden. Pak učitelé vytušili možnost násilného rozehnání demonstrantů a rozhodli se k návratu. Paní Olena vypráví: „Té noci, kdy na Majdanu zbili studenty [30. listopadu 2013], jsme už byli na cestě do Lvova.“ Studenti pak pokračovali v protestech již na lvovském Euromajdanu. 

Sociální práce, které se Olena věnovala, daleko přesahovala rámec studijního programu. Připojila se ke Studentskému bratrstvu UKU, největší studentské organizaci univerzity, která se věnuje sociálním a vzdělávacím projektům. Stala se také členkou studentské dobrovolnické organizace Vidlunnja, která pracovala se sirotky. Spolu s dalšími studenty se starali o dětské domovy v Lavrovu a Dobromylu, pořádali pro děti tábory a oslavy svátku svatého Mikuláše.

V roce 2015 se Olena zapojila do přípravy tábora pro děti a mládež z východních regionů země a ty, jejichž rodiče zahynuli během bojových operací v zóně ATO. Tábor, pořádaný z iniciativy lvovských podnikatelů a německých partnerů, se konal v Německu, volnočasové aktivity probíhaly v Europa-Parku v Rustu. Pro mnohé z dětských účastníků to bylo poprvé, kdy vycestovali mimo své město. V občanské aktivitě Olena uviděla příležitost ukazovat lidem něco nového a měnit jejich způsob myšlení. 

Později se Olena připojila ke studentské iniciativě Velykoho bažajte (Přejte si velké věci), v jejímž rámci v letech 2014–2015 mladí lidé natočili dokumentární filmy „My“ o událostech Revoluce důstojnosti (na základě kronik) a „Jak budovat rodný dům“ o důležitosti občanské společnosti. Olena se mimo jiné podílela na propagaci těchto filmů, a během jejich promítání poprvé navštívila Mariupol, Kramatorsk a Slovjansk v Doněcké oblasti.

Lvovská obchodní škola a sociální iniciativa Hair for share

Po dokončení studia na UKU se začala zajímat o manažerskou činnost v sociální oblasti. Od roku 2017 pracovala na Lvovské obchodní škole (LvBS). Svůj první projekt zaměřený na vzdělávání uprchlíků v oblasti podnikání realizovala ve spolupráci s oděskou pobočkou charitativní organizace Caritas.

V březnu 2018 byla paní Olena jednou z organizátorek fóra pro podnikatele v Kramatorsku. Tato akce ukázala, jak jsou takové iniciativy pro podnikatelskou komunitu důležité pro překonávání stereotypů o regionech. „To rozdělení, o němž se vždy mluvilo, že je u nás velký rozdíl mezi východem a západem, ve skutečnosti neexistuje,“ zdůrazňuje Olena. Tento a další projekty zaměřené na podnikatele z regionů zdůrazňovaly: „Jsme tu pro vás, abychom vám pomohli rozvíjet pracovní místa a podpořit ekonomiku regionu.“

Jedním z nejoblíbenějších projektů během spolupráce s LvBS se stal program Exportuj: tým mezinárodního obchodu Ukrajiny pracuje pro podnikání, který proběhl v roce 2019. Cílem programu bylo překonávání překážek v oblasti mezinárodního obchodu pro ukrajinské výrobce: „V rámci tohoto programu jsme propojili státní úředníky a podnikatele.“ Během práce na projektu paní Olena pobývala na jižní Ukrajině v Mykolajivu a Chersonu. Několikrát navštívila kachovský Závod na elektrosvařovací zařízení, který exportoval své výrobky do osmdesáti zemí světa. Od roku 2022 je tento podnik dočasně mimo provoz, protože se nachází na území okupovaném Ruskem.

Kromě aktivit v oblasti podnikání Olena Kryžanovska se svými kamarádkami spustila v roce 2018 sociální iniciativu Hair for Share. Cílem iniciativy je sbírat vlasy a šít paruky pro dívky a ženy s rakovinou, které podstupují chemoterapii. Tento projekt existuje dodnes, ale částečně změnil svůj formát: nyní část shromážděného materiálu prodávají a získané prostředky předávají na potřeby obránců a obránkyň Ukrajiny.

Totální invaze a magisterské studium ve Švédsku

V srpnu 2021 začala paní Olena studovat management v magisterském programu na Lundské univerzitě ve Švédsku. Bylo to pečlivě promyšlené rozhodnutí, aby mohla získat mezinárodní zkušenosti a později je využít pro další rozvoj veřejného sektoru na Ukrajině. Spolu s ní v programu studovali lidé z různých oborů a zemí: ve skupině padesáti devíti lidí byli studenti ze třiadvaceti zemí. Olena neměla v plánu po studiu žít ve Švédsku, proto si vybrala jednoroční program.

Začátek totální války přišel v okamžiku důležité fáze výukového programu, kdy studenti během celého týdne intenzivně rozebírali reálnou případovou studii managementu ve firmě. Probíhalo to ve dnech 21.–25. února, a v té době „bylo velmi důležité být na místě na univerzitě“, vypráví Olena. 

Dne 24. února paní Olenu probudily telefonáty a zprávy od sestry, která byla v Ivano-Frankivsku. „Frankivsk bombardují,“ slyšela slova v telefonu. 

Zpočátku se Olena domnívala, že ze strany Ruska jde o zastrašování, a neočekávala pokračování totální invaze. Její manžel a rodiče byli v té době ve Lvově. Musela je přemlouvat, zejména maminku, aby dočasně odjeli na bezpečnější místo do hor.

„Těch několik týdnů bylo velmi napjatých, vůbec nebylo jasné, co se děje,“ vzpomíná. Spolu s Olenou studovalo toho roku na Lundské univerzitě ještě sedm dalších Ukrajinců. Společně pořádali proukrajinské akce, sbírali peníze a nakupovali turnikety a termokamery pro ukrajinské ozbrojené síly. S místní švédskou společností docházelo k nedorozuměním. Někteří Švédové, kteří neznali bližší kontext rusko-ukrajinské války, se snažili srovnávat utrpení Ukrajinců a Rusů.

Poprvé po začátku totální invaze jela paní Olena na Ukrajinu hned po dokončení studia, v červnu 2022. Ve Lvově zněly vzdušné poplachy, ale město žilo dál, což ji udivilo. Ve výsledku dospěla k závěru, že doma „ve skutečnosti bylo klidněji, než to vypadalo na dálku“.

Život a práce v Polsku

Po dokončení studia ve Švédsku se paní Olena po konzultaci s manželem rozhodla nevracet na Ukrajinu, ale najít si práci v Polsku. Vysvětluje: „Je to podobné prostředí, podobná kultura a je to blízko domova.“ Dostala nabídku zaměstnání v bankovní struktuře, a hned se ponořila do práce. Současně se zapojila do dalších sociálních aktivit pořádaných organizací, například do kurzů pro děti, které musely během totální invaze odjet z Ukrajiny do Polska. Také se po dlouhé přestávce vrátila k tenisu. To vše jí pomáhalo vyrovnat se s obtížemi života v emigraci.

Olena Kryžanovska žila ve Wroclawi. Celkem v Polsku strávila půldruhého roku. Zpočátku nemohla navštěvovat Ukrajinu kvůli vyřizování dokumentů: „Řekli mi, že nějakou dobu nemůžu cestovat. Nejela jsem na Ukrajinu čtyři měsíce, a to bylo velmi těžké období.“ V roce 2023 konečně mohla znovu jezdit domů. Cesty byly krátké: společnost, u níž byla zaměstnaná, z bezpečnostních důvodů nedovolovala pracovat z Ukrajiny. „Myslím, že jsem za celou tu dobu najezdila kolem dvaceti tisíc kilometrů,“ říká paní Olena a vzpomíná na cesty mezi Wroclawí a Lvovem. Na svých cestách potkávala ženy s dětmi a ukrajinské vojáky, kteří jeli na výcvik do zahraničí. Oblíbeným momentem na cestě byla fronta v Přemyšli na vlak, který jel na Ukrajinu. Olena vypráví: „Vždycky jsem ráda chodila do té fronty na vlak v Přemyšli, protože tam už jako bys začínal mít ten pocit domova.“ 

Návrat domů: „Připadalo mi, jako bych nikam neodjela“ 

Cesty domů se stávaly čím dál častějšími. Odloučení od rodiny paní Olenu unavovalo a tížilo. 

Nakonec „pochopila, že žít na dvou místech není reálné“. V září 2023 se rozhodla podat výpověď a vrátit se na Ukrajinu. Polští kolegové přijali zprávu o návratu do země, kde probíhá válka, s údivem: „Proč? Co tam budeš dělat?“ Celkově se k Oleniným cestám na Ukrajinu stavěli s předsudky. 

Otec paní Olenu přesvědčoval, aby zůstala v Polsku, protože se bál o její život. Ona měla zpočátku také obavy, jak po návratu najde práci. Ale když ještě byla v Polsku, dostala nabídku na obchodní projekt na Ukrajině.

Navzdory obavám proběhl návrat do Lvova dobře. Vztahy s manželem a rodinou zůstaly stejně dobré jako před jejím odjezdem z Ukrajiny. „Připadalo mi, jako bych nikam neodjela,“ vypráví paní Olena.

Kromě obchodního projektu začala pracovat jako konzultantka pro neziskovou organizaci Enpact, která se zaměřuje na mezinárodní spolupráci podnikatelů. Zapojila se do sociálního projektu Just Transition through Entrepreneurship, jehož cílem bylo podpořit podnikání v uhelných regionech Volyňské a Lvovské oblasti Ukrajiny.

V roce 2025 je Olena Kryžanovska těhotná, očekávají s manželem narození prvního dítěte. „Když jsem žila v zahraničí, jako by mi vždy něco scházelo; tady se to ale spojilo do celistvého obrazu s možností profesního růstu, což je pro mě velmi důležité. Zároveň tu ale také mám možnost se věnovat nějakým projektům pro duši.“ Na Ukrajině paní Olena spojuje práci a sociální misii, jejíž naplňování je pro ni důležitou potřebou. Pomáhá uspokojovat požadavky armády a poskytuje poradenství v oblasti sociálně významných aktivit. Navzdory tomu, že válka pokračuje a každý den ovlivňuje lidské životy, je přesvědčena, že se rozhodla správně.